Запит на свободу прийнято. З Днем Гідності і Свободи!

Зображення: 
Запит на свободу прийнято. З Днем Гідності і Свободи!

 Хроніка Революції Гідності 

Перший етап

21–29 листопада 2013 року – протести, спричинені рішенням уряду щодо відмови підписати Угоду про асоціацію України з ЄС.

Ввечері 21 листопада на знак незгоди з рішенням уряду про відмову від підписання Угоди про асоціацію України та ЄС на столичному майдані Незалежності почали збиратися люди. Одну з провідних ролей в організації Майдану відіграли соціальні мережі. Інформація про протест у Києві поширилася по всій Україні. Того ж вечора на знак солідарності з київським Майданом на площі міст вийшли жителі Львова, Луцька, Дніпра, Ужгорода, Івано-Франківська, Вінниці.

24 листопада прибічники євроінтеграції організували в Києві ходу «За європейську Україну» від Хрещатика до Європейської площі. На акціїзібралися понад 100 тисяч громадян. 

29 листопада увечері лідери парламентської опозиції виступили зі сцени на майдані Незалежності, заявивши про намір вимагати розпуску парламенту, відставки уряду та змусити Віктора Януковича підписати Угоду про асоціацію до 15 березня 2014 року.

Другий етап

30 листопада 2013 року – 18 січня 2014 року – «мирне протистояння», розгортання протестних акцій у Києві та регіонах, вчинення репресивних дій з боку силових структур.

30 листопада під ранок бійці спецпідрозділу МВС «Беркут» жорстоко побили кілька сотень протестувальників біля монумента Незалежності у середмісті столиці. Офіційною причиною розгону Євромайдану назвали підготовчі роботи з установлення традиційної новорічної ялинки в центрі Києва.

1 грудня спершу на Михайлівській площі, а потім біля пам’ятника Тарасові Шевченку в Києві почали збиратися тисячі людей. Звідти колони учасників акції маршем рушили до майдану Незалежності. За різними даними, участь у марші взяли від 500 тисяч до 1 мільйона осіб з усієї України.

На майдані Незалежності з цього моменту почало розростатися наметове містечко.

На вулиці Банковій неподалік від Адміністрації президента відбулися сутички між мітингарями та «Беркутом», під час яких потерпіли зокрема українські та іноземні журналісти.

8 грудня на велелюдному масовому мітингу, відомому як «марш мільйона», громадяни вирішили продовжувати боротьбу. Увечері в Києві було скинуто пам’ятник Леніну на бульварі Тараса Шевченка. Ця подія започаткувала окреме явище – «ленінопад» в усіх регіонах країни.

10 грудня було ініційовано перемовини у форматі круглого столу між В. Януковичем та представниками політичної опозиції. Роль умовних арбітрів мали відіграти попередники Януковича на президентській посаді – Леонід Кравчук, Леонід Кучма та Віктор Ющенко.

У ніч на 11 грудня сталася  спроба розгону Майдану, а також штурм будівлі КМДА силовиками.

13 грудня Віктор Янукович уперше погодився сісти за круглий стіл із лідерами опозиції: Арсенієм Яценюком, Віталієм Кличком та Олегом Тягнибоком. Зустріч відбувалася у палаці «Україна».

14 грудня на Європейській площі відбувся провладний мітинг, в якому взяли участь від 30 до 60 тисяч осіб.

15 грудня опозиція оголосила про проведення чергового віча, яке назвали Днем Гідності. Основним завданням акції було не допустити підписання Януковичем угоди про вступ до Митного союзу.

22 грудня, в неділю, на вічі, було прийнято рішення про створення Всеукраїнського об’єднання «Майдан». У резолюції об’єднання йшлося, зокрема, про розгортання широкої мобілізаційної роботи з організації спротиву режиму Януковича в усіх областях України.

29 грудня напередодні Нового року відбувся мирний автопробіг до Межигір’я з метою привернути увагу до вимог протестувальників. Учасники акції вирушили до будинків Віктора Януковича, Миколи Азарова та Віктора Медведчука.

16 січня у Верховній Раді, переважно силами депутатів від Партії регіонів і комуністів, ухвалили пакет законів, які суттєво обмежували права громадян на протест. Суспільство відразу охрестило їх «диктаторськими».

Третій етап

19–29 січня 2014 року – «силове протистояння», спричинене реакцією мітингувальників на «диктаторські закони». Перші загиблі протестувальники на вулиці Михайла Грушевського.

19 січня 2014 року  розпочалися сутички між протестувальниками та силовиками. Лінія протистояння пролягла між колонадою стадіону «Динамо» та будівлею Національного художнього музею України. Цей і наступні дні протистояння на вулиці Михайла Грушевського увійшли в історію під назвою «Вогнехреща».

22 січня смертельні вогнепальні поранення на вулиці Михайла Грушевського отримали протестувальники: вірменин Сергій Нігоян, білорус Михайло Жизневський, та українець Роман Сеник 

26 січня протестувальники витіснили силовиків з Українського дому та зайняли цю будівлю.

28 січня прем’єра Миколу Азарова відправлено у відставку, а всі члени його уряду згідно з Конституцією стали виконувачами обов’язків, хоча й залишалися на посадах. Того дня парламент України скасував «диктаторські закони», ухвалені 16 січня.

29 січня Верховна Рада оголосила амністію для мирних протестувальників, ухваливши Закон України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань». Було досягнуто тимчасового перемир’я, що створило передумови до деескалації ситуації.

Четвертий етап

30 січня – 17 лютого 2014 року – «силова рівновага з ознаками деескалації», звільнення протестувальниками ряду адміністративних будівель у Києві.

На цьому етапі з кінця січня і до середини лютого 2014 року спостерігалося відносне затишшя. 

П’ятий етап

18–20 лютого 2014 року – «збройна ескалація»,– остання хвиля силового протистояння з використанням вогнепальної зброї проти мітингувальників

18 лютого Верховна Рада мала розглянути законопроєкт змін до Конституції, які обмежують повноваження президента. Йшлося про повернення до положень Конституції 2004 року. Штаб національного спротиву ухвалив рішення про проведення ходи від майдану Незалежності до Верховної Ради з щоб підтримати зміни до Конституції. Однак мирна хода була жорстоко розігнана.

Увечері за участі внутрішніх військ і спецпідрозділів міліції почався штурм Майдану. Незадовго до півночі було підпалено Будинок Федерації профспілок України

Загалом 18 лютого загинули та отримали смертельні поранення 29 осіб, іще близько 500 протестувальників було поранено

Всю ніч на 19 лютого і зранку того ж дня тривала оборона Майдану. Наметове містечко на площі згоріло вщент. Силовикам вдалося витіснити протестувальників із частини майдану Незалежності.

Того ж дня почалися переговори лідерів опозиції з В. Януковичем, після яких було оголошено перемир’я.

Уранці 20 лютого по майданівцях, які здійснили спробу відтіснити силовиків, на вул. Інститутський, було відкрито прицільний вогонь. Загалом 20 лютого загинули та в наступні дні померли від вогнепальних поранень 48 осіб.

Розв’язка.

Вечір 20 лютого – 22 лютого 2014 року . Масові вбивства беззбройних людей у середмісті Києва стали переломним моментом у перебігу протестів і спричинили падіння режиму Януковича та початок змін у системі державної влади.

20 лютого близько 18-ї години почала роботу Верховна Рада, яка ухвалила постанову «Про засудження застосування насильства, що призвело до загибелі людей». Того ж самого дня силовиків почали виводити з міста. Вулиці в Києві та в інших обласних центрах патрулювали члени Самооборони Майдану та місцеві мешканці.

Паралельно з роботою Верховної Ради тривав перемовний процес між лідерами опозиції й В. Януковичем за участі міністрів закордонних справ Німеччини, Польщі та Франції, в центрі якого було обговорення дострокових президентських виборів, повернення до Конституції 2004 року, формування уряду національної довіри.

21 лютого парламент ухвалив Закон України «Про відновлення дії окремих положень Конституції України», Закон України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України». Також ухвалили рішення про відсторонення від посади міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка.

22 лютого громадяни України дізналися про втечу Віктора Януковича та його найближчого оточення до росії. Увечері цього дня парламент ухвалив постанову «Про самоусунення Президента України від виконання конституційних повноважень та призначення позачергових виборів президента України». Згідно з положеннями Конституції України вибори президента призначають на 25 травня 2014 року. До вступу на посаду нового президента його обов’язки виконував Голова Верховної Ради України Олександр Турчинов.