Меню сайту

Інформує Херсонське відділення управління ВД ФСС у Херсонській області

Херсонського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Херсонській області

Порядок направлення потерпілих на виробництві

на санаторно-курортне лікування

Постановою правління Фонду соціального страхування від 24.05.2017 року №33  було затверджено Порядок відшкодування витрат за надані послуги санаторно – курортним закладам за вибором потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

 Згідно даного Порядку інваліди праці, яким за висновками медико-соціальної експертної комісії (далі МСЕК) та індивідуальною програмою реабілітації інваліда (у разі її складання) визначено право на санаторно-курортне лікування (за санаторно-курортною путівкою) за прямими наслідками виробничої травми чи професійного захворювання та які знаходяться на обліку в робочих органах Фонду, мають право самостійного вибору санаторно-курортних закладів, розташованих, на території України де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, відповідно до медичних показань за прямими наслідками виробничої травми чи професійного захворювання.

Для взяття на облік для отримання путівки потерпілі (або уповноважені ними особи) подають до робочих органів Фонду такі документи:

    — заяву за встановленою формою (із зазначенням назви санаторно- курортного закладу та його місцезнаходження);

    — висновок МСЕК про потребу потерпілого в санаторно – курортному лікуванні;

    — медичну довідку лікувальної установи за формою №070/о;

    — індивідуальну програму реабілітації інваліда (за наявності);

    — копію паспорта потерпілого та особи, яка супроводжує потерпілого (якщо таку потребу визначено комісією МСЕК).

При наявності вказаних документів робочий орган Фонду погоджує із санаторно-курортним закладом прийняття потерпілого на санаторно – курортне лікування та укладає тристоронній договір (санаторій, потерпілий, Фонд). На підставі цього договору потерпілий отримує путівку та проходить санаторно-курортне лікування. Після закінчення терміну лікування потерпілий на протязі 10 днів повинен надати до відділення зворотний талон до санаторно-курортної путівки. На підставі зворотного талону та отриманих від санаторно-курортного закладу рахунку та акту приймання-передачі наданих послуг з санаторно-курортного лікування відділення оплачує вартість санаторно-курортного лікування.

Термін санаторно-курортного лікування для потерпілих, окрім потерпілих з наслідками травм хребта та спинного мозку, становить 24 доби.

Термін санаторно-курортного лікування для потерпілих внаслідок травм хребта та спинного мозку в спеціалізованих санаторно-курортних закладах становить 45 діб. Термін лікування також може бути скорочений за заявою потерпілого до 24 діб.

У разі скорочення терміну перебування потерпілого у санаторно - курортному закладі (за  письмовою заявою), його право на санаторно-курортне лікування в даному періоді вважається використаним у повному обсязі.

Також забороняється поділ путівок або передача їх іншим особам.

Граничний розмір витрат на перебування потерпілого у санаторно-курортному закладі щорічно затверджується правлінням Фонду.

Робочі органи Фонду компенсують витрати на проїзд до санаторно – курортного закладу і назад потерпілому згідно із проїзними документами (квитки, квитанції на постільну білизну та транспортування багажу). Якщо потерпілий має право на безкоштовний проїзд відповідно до чинного законодавства, то відшкодування витрат провадиться з урахуванням пільг.

з відмовою від забезпечення путівкою, вартість путівки не компенсується У разі невикористання потерпілим права на санаторно – курортне лікування у зв’язку.

 

Детальну інформацію можна отримати безпосередньо у Херсонському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області  за адресою: м.Херсон, вул. Рєпіна,1  за тел. (0552) 33-49-11, 33-53-99.

 

 З’ясування стосунків між працівниками на підприємстві.

Непорозуміння між працівниками можуть виникнути у будь-якому колективі, та форми виявлення неприязні бувають різні. Але коли непорозуміння переростають у «кулачні» вияснення стосунків на робочому місці, на підприємстві, зазвичай.  не знають як правильно діяти у цій ситуації.

Якщо між працівниками виникла бійка, перш за все необхідно надати невідкладну допомогу потерпілому (за потреби забезпечити його доставку до лікувально-профілактичного закладу) та викликати поліцію. Другий крок — керівник структурного підрозділу, де трапилася бійка, повинен:

-   невідкладно зафіксувати всі обставини події  у доповідній записці на ім’я керівника підприємства, бажано із зазначенням свідків;

- отримати письмові пояснення від учасників бійки. Письмові пояснення важливі, насамперед, для з’ясування причин конфлікту. Винуватці конфлікту мають надати письмові пояснення. У разі відмови від надання письмових пояснень слід скласти відповідний акт.

В даній ситуації важливо з’ясувати: чи підпадає бійка під категорію нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом? Кваліфікація буде залежати від обставин:

 - якщо під час виконання службових обов’язків працівник отримав травму від іншої особи, коли вони з’ясовували виробничі стосунки на робочому місці та у робочий час, то цей випадок мають кваліфікувати як пов’язаний із виробництвом. Нещасний випадок вважається пов’язаним з виробництвом, і складається акт за формою Н-1 згідно  Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою КМУ від 30.11.2011 р. №1232, якщо визначено заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою під час виконання чи у зв’язку з виконанням ним трудових (посадових) обов’язків або дій в інтересах підприємства незалежно від початку досудового розслідування .

 - якщо травмування сталося, коли потерпілий та інша особа з’ясовували особисті стосунки, нещасний випадок мають кваліфікувати як не пов’язаний із виробництвом. Законодавство вказує, що тілесні ушкодження іншій особі можна заподіяти внаслідок конфлікту або злочину. Необхідно врахувати його соціальну природу і психологічні наслідки. Дії, що супроводжуються тілесними ушкодженнями й обумовлені корисними мотивами, особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, кваліфікують за Кримінальним Кодексом України. Такий випадок підпадає під дію цивільного законодавства  та розслідування проводитиметься відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 № 270

Протиправні дії щодо працівників не можна розглядати як трудовий обов’язок, якщо тільки функціональні обов’язки передбачають таку можливість (охоронник, військовий, спортсмен). Характер відносин між потерпілим й особою, через дію якої стався нещасний випадок, встановлюють органи досудового розслідування. Остаточне рішення про характер стосунків між причетними до протиправної дії особами визначає суд.

Матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівнику внаслідок протиправної дії іншої особи, несе особа, дії або бездіяльність якої призвели до такого випадку.

На підприємстві складають наказ про накладення дисциплінарного стягнення на працівника, який спричинив бійку, порушив дисципліну на підприємстві. За порушення трудової дисципліни КЗпП (ст. 147 КЗпП) передбачає дисциплінарну відповідальність у  формі догани або звільнення.  Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під підпис.

 

Страховий експерт Херсонського відділення

управління ВД ФСС у Херсонській обл.

О.Б. Бойчук

  

Дитяча праця!

У Всесвітній день охорони праці, 28 квітня, в Україні відзначають День охорони праці. Цього року Міжнародною організацією праці визначено девіз Дня охорони праці – «Захищене і здорове покоління». Цей девіз збігається із завданнями і метою Всесвітнього дня боротьби із дитячою працею, який відзначають 12 червня. Згідно ст. 32 Конвенції ООН про права дитини, яка набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і з цього часу є частиною національного законодавства: держава повинна захищати дитину від тих осіб, які, заробляючи   гроші, використовують дитячу працю. Діти мають бути захищені державою від небезпечної та тяжкої праці. Законодавство держави встановлює мінімальний вік дитини для прийому на роботу і необхідні вимоги щодо тривалості робочого дня. За останніми даними, число працюючих дітей у світі становить 215 мільйонів, причому 115 мільйонів з них працюють в небезпечних умовах. Доведено, що причини поширення дитячої праці ( мають економічну та соціальну природу. Насамперед, вони стосуються мотиву дітей працювати через низький рівень матеріального забезпечення сім’ї, а також бажання отримати кошти для задоволення фізіологічних потреб (їжа, одяг, напої). Така ситуація призводить до підміни ролі батьків і деформації життєвих пріоритетів у дітей. Вибір дитиною цінностей заробітчанства на противагу навчанню стає ризиком втрати шансів розвитку у майбутньому. Така праця може завдати дітям непоправної шкоди; вона суперечить нормам міжнародного права і українському національному законодавству. Трудовим законодавством України враховані особливості праці неповнолітніх (мінімальний вік прийому на роботу з 15 років, але за письмовою згодою одного із батьків, скорочений робочий тиждень, заборона працювати вночі та позаурочний час тощо), які з часом можуть звести до мінімуму праці дітей. Захист прав неповнолітніх у сфері трудових відносин гарантований нормами законодавства про працю. Зокрема, Кодексом законів про працю України передбачено ряд вимог, які забезпечують соціально-правовий захист осіб віком до 18 років. Забороняється праця неповнолітніх на важких роботах і з шкідливими або небезпечними умовами праці. Для осіб до 18 років передбачається щорічне проведення медичного огляду.

У кожній культурі чи громаді існують певні норми чи ставлення до дитячої праці, які можуть діяти як фактори ризику чи як фактори захисту. Наприклад, дитина, що покинула навчання у школі та живе у середовищі, де користь і цінність освіти не визнаються, наражається на серйозний ризик стати потерпілою від трудової експлуатації. 

Освіта є одним із найсуттєвіших вирішень, щоб запобігти використанню праці дітей. Бо діти, які отримали базову освіту та професійну навичку, мають більше шансів на ринку праці; вони обізнані зі своїми правами, і тому менш вірогідно, що вони виконуватимуть небезпечну роботу чи працюватимуть у шкідливих умовах. Крім того, можливість здобути освіту може запобігти залученню дитини до небезпечної і важкої праці.

 

Страховий експерт Херсонського відділення

управління ВД ФСС у Херсонській обл.

О.Б. Бойчук

 

Праця жінок в Україні!

Існують певні категорії працівників, для яких законодавством передбачено особливі умови охорони праці. Це стосується жінок, неповнолітніх, молодих спеціалістів і робітників, інвалідів, пенсіонерів, стажистів тощо.

Рівні права і можливості в одержанні освіти, загальної і спеціальної підготовки призвели до того, що жіноча праця за своєю кваліфікацією зрівнялась з чоловічою. Але крім роботи на виробництві жінки багато сил і часу приділяють домашньому господарству і вихованню дітей.

Враховуючи фізіологічні особливості жіночого організму, законодавство про працю передбачає ряд обмежень у виконанні певних робіт, а при деяких роботах встановлює жінкам пільги і переваги. Для держави обидві соціальні функції жінки - робота у суспільному виробництві і материнство - є важливими. Створення особливої охорони праці жінок – найважливіша соціальна проблема усіх держав. Відповідно до Конвенції МОП №103 «Про охорону материнства» встановлено вимоги щодо підвищеної охорони праці жінок на виробничих підприємствах і в сільському господарстві. В Україні в останні роки створюється відповідна нормативна база, спрямована на реалізацію прав жінок у сфері праці.

 Особлива охорона праці жінок є значною частиною всієї системи охорони материнства і дитинства, яка згідно зі ст. 51 Конституції України знаходиться під захистом держави.  

Правове регулювання праці жінок здійснюється главою ХІІ «Праця жінок» Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП), ст. 10 Закону України «Про охорону праці», а також іншими нормативно-правовими актами.

Зміст охорони праці жінок включає такі заходи:

- відповідно до ст. 174 КЗпП забороняється застосування праці жінок на важких роботах та на роботах з шкідливими і небезпечними умовами праці, перелік таких робіт затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я (Цей перелік має належне медичне обґрунтування, є досить змістовним, оскільки включає понад 500 видів робіт);

- відповідно до ст. 174 КЗпП забороняється залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я. (На сьогодні встановлено більш низькі норми, ніж ті, що діяли раніше: у разі підіймання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою роботою (до двох разів на годину) гранично допустима вага вантажу – не більше 10 кг, а при підійманні і переміщенні вантажів постійно протягом робочої зміни – до 7 кг, сумарна вага вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні – 350 кг., з підлоги – 175 кг, включаючи вагу тари і упаковки);

- ст. 175 КЗпП встановлює обмеження праці жінок на роботах у нічний час: залучення жінок до робіт у нічний час не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід (Відповідно до частини 3 статті 54 КЗпП нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку. Певну роль відіграють природні умови, особливості життєвого устрою, організація та технологічні особливості виробництва);

- відповідно до ст. 177 КЗпП жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх згоди;

- вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою;( ст. 178 КЗпП). Відпустка по вагітності, догляду за дитиною зараховується в загальний стаж роботи і професійний стаж;

- забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда.

- роботодавець не має права встановлювати випробувальний термін при прийнятті на роботу вагітним жінкам, жінкам, які мають дітей віком до 3 років, а також одиноким матерям, які мають дитину віком до 14 років або дитину-інваліда.

 Отже нормативно-правове регулювання праці жінок є важливим елементом у законодавстві країни. Держава, встановлюючи гарантії та пільги для жінок, піклується про належний розвиток економіки та суспільства в цілому.

Страховий експерт Херсонського відділення

                   управління  ВД ФСС у Херсонській обл.

         О.Б. Бойчук